Міжнародний день чаю

Сьогодні відзначається Міжнародний день чаю. Я як його справжній поціновувач дуже люблю все, що з ним пов’язано. Вивчати сорти чаю, смакувати їх, купувати чайні сервізи, заварні чайники чи просто великі чайні чашки – це надзвичайне моє жіноче задоволення, коли знаю, як до нас у сім’ю потрапили конкретні чайні «скарби».

Колись (на початку нульових) в Італійському дворику у Львові нас почастували зеленим чаєм у квіткових бутонах, відтоді мені мріялося такий придбати додому. І думка незабаром матеріалізувалася – брат привіз пару мішків (мішечками це важко назвати:-) із Китаю. Я досі бережу вдома кілька бутонів того чаю.

Коли влаштувалась в Банк Форум, одна моя начальниця «присадила» мене на зелений чай саусеп, але придбаний не деінде, а конкретно у Дніпрі – там, на наш смак, він найсмачніший. І ми удвох стали регулярно його замовляти через нашу колишню Дніпропетровську філію. Інша моя начальниця «познайомила» із оолонгом (або молочним улуном), який по мірках моєї тодішньої зарплати здавався на вагу золота, але новою чайною пристрастю вже не могла поступитися і купувала його час від часу як своєрідну винагороду:-)

З юності люблю чай з бергамотом (Earl Grey), в який моя хресна привчила домішувати насушеної з літа липи. Запевняю, що якщо вгадати з пропорцією просто чорного чаю, чаю з бергамотом і цвіту липи, то це бурштинове диво Вам обов’язково сподобається, навіть якщо досі до бергамоту ставились негативно. Липа підкреслює легкі ноти його смаку, аромату та кольору.

Ще в школі вчитель іспанської порадив пити «té sin azúcar» (чай без цукру), щоб відчувати смак напою, а не цукру. Тоді, пам’ятаю, прийшла додому після його заняття, заварила чашку чаю і вмолотила з ним, з незвички, аж півцукерниці «Бабусиних казок» і «Корівки» :-) Це, називалося, не цукрила чай:-) Але відтоді, з восьмого класу, надаю перевагу тільки чаю без цукру, і чесно, вже не заїдаю його цукерками:-) Ну, хіба що одну-дві (і то рідко) для підвищення «гормонів радості».

А посуд!.. Це ж можна скласти цілу оду чайному домашньому посуду. Всім важким (обов’язково важким) чашкам і бажано великим за об’ємом!!! Саме з таких прийнято пити чай у нашій сім’ї. На жаль, поки ми живемо на службовій квартирі у Лозанні, увесь столовий сервіз тут не наш (наш я вже розберу в новій постійній оселі, коли ми її орендуємо), і самі знаєте, який той типовий білий готельно-офісний посуд знеособлений, без свого тепла, та ще, гірш за все, маломірний – чаєм із однієї такої чашки я тут не напиваюсь. Тому після першого тижня «чайних тортур» у Лозанні під час прогулянки на Place Saint-François спокусилась на новорічну travel mug (чи назвімо її mug-to-go) у Starbucks. Але однієї великої чашки у сім’ї виявилось замало:-), і чоловікові придбали велику (десь на 600 мл) сувенірну чашку з визначними місцями Парижу, коли нещодавно туди їздили.

Люблю пригощати гостей чаєм із нашої весільної порцеляни з квітчастим орнаментом. А на щодень частуємось із чеського сервізу «Гуси». Протягом дня ми п’ємо чай кілька разів, і зранку це може бути в «Гусах», а до вечора я зміню ще кілька різних чашок – під настрій, залежно від погоди та пори року. До речі, зима – моя улюблена чайна пора. Мабуть, тому що чаю тоді споживається більше:-) За вікном холодно, і він так гарно зігріває руки й душу, навіть якщо ти йдеш по вулиці, а у тебе в руці та сама travel mug. 5 o’clock tea на вихідних у нас може необов’язково початись за годинником, буває й раніше, і розтягнутись аж до вечері:-) Головне – щоб було, про що поговорити, бо чай – це «дружній» напій, ним приємно насолоджуватись поряд із близькими та друзями.

До речі, наші швейцарські «чайні тортури» не обмежились тільки маленьким розміром чашок. Я довго та марно шукала у супермаркетах заварний чай – він продається тут тільки у пакетиках, які я жартома називаю «утоплєннічкамі». Але що мала робити, якщо іншого доступного чаю нема. А весь пакетований, вгадайте, переважно якої марки? Правильно, Lipton. У бік цього чаю я вже багато років не дивилась, ні простого чорного, ні зеленого, ні з добавками. Ще є кілька місцевих «Премій» та «Повних чаш»:-), ну, тобто чаї швейцарських мережевих торгових марок супермаркетів та гіпермаркетів. І ось тільки нещодавно я знайшла заварний чай. Він тут продається у tea rooms, які загалом схожі на львівські кав’ярні, де можна і упаковку улюбленого напою придбати, і шоколад ручної роботи вибрати (звісно ж, швейцарський), або просто почастуватись гарячими напоями з десертом у самій tea room. Це наразі таке моє маленьке чайне відкриття у Лозанні:-)

Вітаю усіх із Міжнародним днем чаю! Хай гарно смакує саме Ваш, найулюбленіший! І пийте його обов’язково із найкращого в домі посуду!