Кримінальне чтиво від Уілкі Коллінза. Роман «Місячний камінь»

Учора захотілося почитати якийсь детектив, але такий, щоб після прочитання не розчаруватись. У моєму розумінні людини, яка не є шанувальником масової детективної літератури, правильний детектив – це класичний детектив. Отож, після вчорашнього читання-на-одному-подиху скажу: якщо Вам захочеться почитати правильний класичний детектив, рекомендую роман англійського письменника Уілкі Коллінза «Місячний камінь». Цьому є дві причини:

По-перше, за визначенням Томаса Еліота, це найперший, найдовший та найкращий детективний роман в англійській літературі.

По-друге, роман містить ознаки, які стали атрибутами класичного детективу, взятими пізніше на озброєння такими майстрами детективного жанру, як Артур Конан Дойль та Агата Крісті.

Роман досить відомий, є декілька екранізацій, але я наразі ще жодної не бачила: якось трохи побоююсь зіпсувати враження, бо сам по собі сюжет роману – вище будь-яких похвал, а персонажі – й поготів. Попри широке коло колоритних характерів найбільше мені сподобались двоє: нишпорка Кафф зі Скотланд-Ярду та дворецький Габріель Беттередж. Ну, про нишпорку розказувати не буду, бо його архетип класичний, повторюсь: простак з дуже видатними здібностями (пам’ятаєте, як там було у лейтенанта Коломбо?:-). А от Беттередж – просто диво. Він постійно у розмовах любить пригадувати свою покійну дружину як зразок непостійності, впертості у дрібницях, тобто, на його думку, як зразок жіночої логіки. Але в кінці кінців він говорить так:

«- Понаблюдайте свою супругу в течение двадцати четырех часов. И если за это время она не выкажет ни единого противоречия, то... помогай вам Бог: вы женились на чудовище!»

І у цій фразі весь Беттередж:)

То ж хто не читав роману, заздрю Вам. Тут Вам і стародавні індійські прокляття, і чарівливі описи англійської Тмутаракані, і любовний трикутник, і неочікувана розв’язка – власне усе, щоб провести гарно час за читанням.