Сара
Бернар, Грета Гарбо, Алла Назімова…
Що спільного між ними? – Поєднав же їх
реальний образ паризької куртизанки Марі Дюплессі, коханої письменника Александра
Дюма (сина), який під враженням від її пристрасної любові, відданої
самопожертви та смерті від невиліковної хвороби написав про неї роман «Дама з
камеліями». І ці кінодіви – француженка Бернар, американка шведського
походження Гарбо та ялтинська єврейка Назімова (Левентон) увійшли в історію
кінематографу як тріумфальні виконавиці головної ролі Маргарити Готьє,
прототипом якої була Марі Дюплессі. Грета Гарбо навіть отримала за цю роль
премію «Оскар», а фільм з її участю увійшов до переліку 100 найбільш
пристрасних американських фільмів та до переліку 100 кращих фільмів за версією
журналу Time у
2005 році.
У
мене з цим романом Дюма пов’язана курйозна асоціація, про яку розкажу нижче, а
спочатку згадаю декілька зв’язаних між собою історичних подій. Розповідь у
романі починається з 1847 р., а вже у 1848 р. він був вперше опублікований. У
1853 р. у венеціанському Teatro La Fenice за мотивами роману «Дама з камеліями»
вперше була поставлена опера «Травіата» Джузеппе Верді на лібрето Франческо
Марія П’яве. Тобто Віолетта Валері (персонаж опери), Маргарита Готьє (персонаж
роману) та Марі Дюплессі (реальний прототип) – це все одна і та ж особа, просто
у різних іпостасях. І усі три куртизанки, на жаль, у кінці помирають від
туберкульозу. Так ось мій колишній шеф майже всерйоз жартував (все-таки
сподіваюсь, що жартував;-): «А! Опера «Травіата»! Це там, де головна героїня
вмирає від якоїсь непристойної хвороби?» А хвороба ця зовсім не непристойна. Як
усім відомо, до ХХ століття туберкульоз був практично невиліковним. Відкриття
збудника туберкульозу належить Роберту Коху (1882 р.), а вакцинний штам
мікобактерії туберкульозу (БЦЖ) був створений французькими вченими Кальметт і
Герен лише у 1919 р., тобто набагато пізніше від реальних подій, описаних у
романі Дюма.
Вже
те, що історія одного кохання, пристрасного, нещасного, з гірким присмаком
образ, була розкрита так багатовимірно: через літературу, оперу, театральну
постановку, німе кіно, художній звуковий фільм, – свідчить про те, що сюжет її безсмертний
і не може лишити байдужим, навіть якщо «професія» куртизанки відверто
суспільством засуджується.
А
для мене роман «Дама з камеліями» став повчальним, бо змусив прийти до такого
висновку: будь-яка людина, яка оступилась один раз, двічі, … чи багато разів,
яка вже загрузла у своєму гріховному колі, має право почати зовсім інше життя,
і оточуючі повинні «відкрити» їй кредит довіри, припинивши пригадувати цій
людині старі помилки. І не кажу, що усім буде легко, адже цій людині доведеться
змінити себе, свої життєві принципи, відмовитись від старих звичок, а оточуючим
її людям потрібно буде розгледіти в ній душу, яка нікому й ніколи до цього не
була цікава.
«Жінки
безжалісні з людьми, яких вони не люблять», - зауважує Дюма у романі. Однак, я
й сама засуджую свою безкомпромісність у певних делікатних питаннях
(алкоголізм, наркоманія, розпусне життя), та, як мінімум, допускаю, що люди
здатні змінюватись, згадаймо хоча б історію життя Марії Магдалини, яка жила
грішно, а потім стала рівноапостольною святою. Життя не чорно-біле – у ньому
багато кольорів та відтінків, і як гласить один із основних біблійних
постулатів: «І не судіть, і не судимі будете…».
Немає коментарів:
Дописати коментар